• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Для батьків

Сторінка для батьків


Наказ від 16.04.2018 року № 367 "Про затвердження Порядку зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття повної загальної освіти"

Роз'яснення до порядку зарахування

ПСИХОЛОГІЧНА ГОТОВНІСТЬ ДИТИНИ ДО НАВЧАННЯ

Консультація для батьків майбутніх першокласників:

«Психологічна готовність дитини до навчання»

Сім’ю майбутнього першокласника чекають серйозні зміни – дитина готується вступити до школи. І багато в чому успішність дитини залежить від правильної батьківської позиції. Саме в першому класі і діти і батьки складають свій перший іспит, який може визначити всю подальшу долю дитини, адже поганий шкільний старт часто стає першопричиною всіх майбутніх невдач.

Дехто з батьків вважає, що дитину можна підготувати дуже швидко перед самою школою, посилено займаючись.

Але це рішення не можна вважати правильним, тому що така «швидка підготовка» може сприяти психологічному перевантаженню дитини. Саме тому завдання батьків, в міру своїх сил і можливостей, намагатися підготувати дитину до школи – заздалегідь, щоб поліпшити їй подальше навчання та попередити шкільну неуспішність.
Важливо, щоб дитина йшла до школи готова фізично, але не менш важлива готовність психологічна.

ЩОБ ВАШІ ЗУСИЛЛЯ ПО ПІДГОТОВЦІ ДИТИНИ ДО ШКОЛИ БУЛИ ЕФЕКТИВНИМИ, СКОРИСТАЙТЕСЯ НАСТУПНИМИ ПОРАДАМИ:

1. Не допускайте, щоб дитина нудьгувала під час занять. Інтерес — найкраща з мотивацій, якщо дитині весело вчитися, вона вчиться краще.

2. Повторюйте вправи. Якщо якась вправа не виходить, зробіть перерву, поверніться до неї пізніше або запропонуйте дитині легший варіант. Не забувайте: розвиток розумових здібностей дитини формується часом і практикою.

3. Не проявляйте зайвої тривоги з приводу недостатніх успіхів дитини.

4. Будьте терплячі, не ставте перед дитиною завдання, які перевищують його інтелектуальні можливості.

5. У заняттях з дитиною потрібна міра. Не змушуйте дитину виконувати завдання, якщо вона крутиться, втомилася, засмучена; займіться чимось іншим. Постарайтеся визначити межі витривалості дитини і збільшуйте тривалість занять щоразу на дуже невеликий час. Дайте дитині можливість іноді займатися тією справою, яка їй подобається.

6. Діти дошкільного віку погано сприймають одноманітні, монотонні заняття. Тому при проведенні занять краще вибирати ігрову форму.

7. Розвивайте у дитини навички спілкування: навчіть дитину дружити з однолітками, ділити з ними успіхи та невдачі. Все це їй стане в нагоді в соціально складній атмосфері школи.

8. Уникайте несхвальної оцінки, знаходьте слова підтримки, частіше хваліть дитину за її терпіння, наполегливість. Ніколи не підкреслюйте її слабкості в порівнянні з іншими дітьми. Формуйте у неї впевненість у своїх силах.

А найголовніше, намагайтесь не сприймати заняття з дитиною як важку працю, радійте і отримуйте задоволення від процесу спілкування. Пам’ятайте, що у вас з’явилася прекрасна можливість подружитися з дитиною.

УСПІХІВ ВАМ І БІЛЬШЕ ВІРИ В СЕБЕ ТА МОЖЛИВОСТІ СВОЄЇ ДИТИНИ!

Взаємини з батьками

Часто батьки схильні вбачати в дружбі хлопчика і дівчинки тільки небезпеку, часом занадто перебільшену, оскільки здебільшого дружні стосунки підлітків чисті й безкорисливі. Батьки все й завжди знають наперед. Можливо, саме тому, не вірячи в серйозність дитячих почуттів вони іноді дозволяють собі неприпустимі висловлювання: «Любов?!.. Так яка ще любов? Чи здогадуються цієї миті батьки про те, що роблять серйозну помилку, чи пам'ятають себе в цьому віці, чи знають про те, що їхні діти зараз особливо вразливі, а їхня реакція може бути абсолютно непередбачено. Швидше за все — ні, і дуже шкода. Багатьох трагедій можна було б уникнути, якби реакція батьків була м'якішою, поміркованішою, лояльнішою. І не такою твердою та категоричною.

Найтиповіша поведінка підлітка в подібній ситуації — чинити наперекір батькам, довести, що вони не праві, змусити шкодувати про сказане. Мудрі й досвідчені батьки, швидше за все, праві: від цієї любові за пару тижнів залишаться одні спогади і який-небудь незначний подарунок, але в підлітків ще немає вашого досвіду та мудрості, тому й їхні вчинки можуть бути необдуманими й навіть небезпечними.

Звичайно, є діти, з якими в батьків не виникне проблем — вони слухняні, слово батьків для них — закон. Але таких дітей дуже мало, і це добре. Ці діти слабкі й безвольні, слухняні та в усьому згодні з думкою батьків,.', вони не здатні захистити себе, довести свою правоту. Батькам легко з ними, але чи буде самим дітям легко у дорослому житті?

Більшість підлітків у відповідь на категоричні висловлювання батьків які ставлять під сумнів глибину й серйозність їхніх почуттів, у найкращому разі виллють на вас шквал найнесподіваніших емоцій, які супроводжуватимуться слізьми, гнівними вигуками й істерикою. Безумовно, це зіпсовано ваші взаємини з дитиною, негативно позначиться на її психіці.

Пригадайте, із чого усе почалося. Так це ж ви, ви самі спровокували подібні вчинки, які можуть зіпсувати їм життя від самого його початку. Це ваша необдумана фраза викликала в них реакцію, якої вони й самі від себе не очікували. А ви були просто шоковані: що це раптом з ними? Начебто б усе, як зазвичай... Адже вони самі вже не ті діти, яких можна було поставити в куток. Старі методи вам уже не допоможуть, тому що дорослі діти вимагають до себе іншого ставлення. А їхня перша закоханість і любовні переживання, такі несерйозні, на ваш погляд, для них у цей момент найважливіші саме тому, що вони перші.

Якщо ви не знаходите з підлітком взаєморозуміння, одним з типових варіантів його поведінки може стати повна духовна ізоляція. Між вами не буде скандалів і бурхливих сцен — у вас не буде взагалі ніяких взаємин. Підліток замкнеться в собі та облишить будь-які розмови, немовби ігно­руючи вас. Це не набагато кращий варіант, ніж попередні. Уявіть, як важко буде переносити постійне крижане мовчання, відчуженість день у день. Чесно кажучи, це серйозне випробування; лише деякі діти цього віку здатні на тривалу холодну війну з батьками.

До чого це може призвести — здогадатися неважко: ви перестанете бути в курсі дитячих повсякденних справ, тобто втратите зв'язок з життям дитини, а значить — не зможете впливати на її поведінку та вчинки, урешті-решт втратите свій авторитет. Допускати цього в жодному разі ні можна: батьківський авторитет напрацьовувався роками і відновленні його відбувається занадто повільно.

У цей складний період підліток може навіть бажати позбутися житті. На жаль, батьки довідуються про цього вже занадто пізно. Підлітків, схильних до такого типу поведінки, відносять до розряду важких і залучають до роботи з ними психологів та інших фахівців.

Для того щоб ваші взаємини з підлітком не зайшли в глухий кут, скористайтеся наведеними далі порадами.

• Цінуйте відвертість дитини, щиро цікавтеся її проблемами.

• Спілкуйтеся на рівних: наказовий тон не дасть вам користі. Дай відчути, що ви розумієте дитину.

• Не можна жартувати над дитиною, висміювати почуття, применшуючи їхнє значення. Ставтеся до вашої дитини з повагою пам'ятайте про її ранимість і вразливість.

• Не нервуйтеся та не проявляйте агресивності, будьте спокійним: стриманими. Пам'ятайте: ваша брутальність викличе відповідну реакцію дитини.

• Не говоріть про об'єкт захоплення вашої дитини зневажливим образливим тоном, тим самим ви принизите її саму.

• У жодному разі не можна грубо й категорично розривати взаємини підлітків, адже вони тільки вчаться спілкуватися одне з однині і зазвичай навіть не мають на прикметі нічого поганого,

• Запросіть його (її) подружку (друга) до себе, познайомтеся — це дозволить вам скласти об'єктивне, правдоподібне, а не поверхневе уявлення про те, з ким зустрічається ваша дитина. Краще, якщо ви дозволите їм зустрічатися в себе вдома, щоб їм не довелося шукати: випадкових і сумнівних притулків для побачень.

• Розповідайте їм про себе, про своє перше кохання — це допоможе вам дійти взаєморозуміння з дитиною.

Якщо ви зумієте налаштувати з дитиною дружні стосунки, ви матимете можливість не просто контролювати її поведінку, але й впливати на її вчинки. Дозвольте підлітку самостійно розібратися в об'єкті своєї прихильності, і якщо він розчарується у своїх почуттях, то без вашої «допомоги» — нехай це буде його рішенням. Він відчує, що здатний самостійно розібратися в ситуації та прийняти рішення.

Звичайно, ви можете зробити деякі зауваження, але тактовно і а делі­катно. Пам'ятайте: налагодження стосунків з підлітком потребує певного часу та копіткої роботи. Такої тактики поведінки ви повинні дотримуватись з раннього дитинства вашого малюка.

Ураховуйте, що: з одного боку, підліток гостро потребує допомоги бать­ків, стикаючись із безліччю проблем, а з іншого — прагне захистити світ своїх інтимних переживань від безцеремонного й грубого вторгнення, і він має на це повне право.

ДЕСЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ДЛЯ БАТЬКІВ


1. Не чекай, що твоє дитя буде таким, як ти або таким, як ти хочеш. Допоможи йому стати не тобою, а собою.

2. Не вимагай від дитини плати за все, що ти для нього зробив. Ти дав йому життя, як він може віддячити тобі? Він дасть життя іншому, той - третьому, і це необоротний закон вдячності.

3. Не зганяй на дитяті свої образи, щоб в старості не їсти гіркий хліб. Бо що посієш, те й пожнеш.

4. Не відносься до його проблем звисока. Життя дане кожному під силу і, будь упевнений, йому воно важке не менше, ніж тобі, а може бути і більше, оскільки у нього немає досвіду.

5. Не принижуй!

6. Не забувай, що найважливіші зустрічі людини - це його зустрічі з дітьми. Звертай більше уваги на них - ми ніколи не можемо знати, кого ми зустрічаємо в дитині.

7. Не муч себе, якщо не можеш зробити щось для свого дитяти. Муч, якщо можеш - але не робиш. Пам'ятай, для дитини зроблено недостатньо, якщо не зроблено все.

8. Дитя - це не тиран, який заволодіває всім твоїм життям, не лише плід плоті та крові. Це та дорогоцінна чаша, яку Життя дало тобі на зберігання і розвиток в нім творчого вогню. Це розкріпачена любов матері і батька, в яких зростатиме не "наш", "свій" малюк, але душа, дана на зберігання.

9. Умій любити чужу дитину. Ніколи не роби чужому малюку те, чого не хотів би, щоб робили твоєму.

10. Люби свою дитину будь-якою – неталановиту, неуспішну, дорослою. Спілкуючись з нею - радій, бо дитя - це свято, яке поки що з тобою.


Джерело: http://pobirka.at.ua/index/dlja_batkiv/0-11

ДЕВ’ЯТЬ ЗАПОВІДЕЙ ЩОДО ВИХОВАННЯ БАТЬКІВ

1.Виявляй увагу. Цікався, як почуваються батьки, як справи на роботі і ін. Чим ти доросліший, тим більше батьки пережива­ють твоє уявне та явне віддалення від сім'ї. Вони бояться стати не­потрібними. Тож іноді їхні нав'язливі питання і «приставання» — всього лише засіб звернути на себе увагу. Приділяй бесідам з бать­ками півгодини на день.

Вони будуть сприймати тебе як джерело тепла. А уважній, тур­ботливій людині важко в чомусь відмовити. Отже, твої зусилля не будуть марними.

2.Розпитуй «предків» про їх минуле. Люди люблять подорожувати в минуле. Вони будуть вдячні тобі за приємні відчуття. Крім того, ти можеш дізнатися багато несподіваного. Із здивуванням відкриєш, що у твоїх «предків» були дуже схожі проблеми. Може, їхній досвід стане тобі у пригоді.

3.Створюй атмосферу довіри. Розповідай про себе. Ти маєш пра­во на особисте життя. Зовсім не обов'язково викладати все, як на сповіді. Але якщо ти будеш мовчати, як партизан під час допиту, батьки можуть уявити, що ти великий грішник. І спробують обме­жити твою свободу. А ти ж цього не хочеш?

4.Руйнуй їхні страхи. Батьки вухом-оком знають про жахи із сучасною молоддю. Якщо ти познайомилась із хлопчиком і не по­спішаєш познайомити його з батьками, мама вважає, що він — на­хабний обманщик.

Познайом домашніх з друзями. Запроси батька сходити з тобою у вихідний до «тренувального» залу. Хай твої рідні переконаються: нічого дурного тут немає! А якщо ви не можете посвятити їх у щось, подумайте добре: може, це і справді недостойне заняття?

5.Допомагайте батькам формувати їхній батьківський образ як образ реального вихователя, якому можна довіряти. Для цього під­кладайте їм зразки сучасної літератури про підлітків — особливо американських авторів. Там багато пишеться про свободу, самовихо­вання, про права особистості. Запрошуйте їх до психологів — це теж, народ прогресивний у плані розв'язання проблем і конфліктів.

6.Доводьте, що ви не один такий. Хай мама і тато перегляда­ють з вами молодіжні передачі, читають музикальні дайджести, молодіжні журнали, слухають музику.

7. Метод дистанційної консультації допоможе розв'язати проблему або прийняти рішення. Під час вечері ненав'язливо розкажіть про свого друга чи подругу, які потрапили у скрутне становище. Попро­сіть поради. Скоригуйте свою поведінку згідно з почутим.

Майте на увазі, що батьки легше поставляться до проблем ваших друзів, ніж до ваших. З ними батьки впораються з легкістю, згадають, як самі були молодими, на яких помилках вчились. За чужу дитину не так соромно і боляче, як за свою. Так що можете скористатись цим під час розв'язання справжніх проблем своїх друзів. Побачите, як стане у пригоді їхній досвід, знання життя. І в той же чаї вони будуть горді довірою молоді. Звикнувши виступати в ролі «всерозуміючого Будди» для друзів сина чи доньки, вони у важку хвили­ну будуть готові піти назустріч і вам.

8. Якщо ви хочете попросити про щось важливе для вас, не треба зненацька обрушувати цунамі чи кидати цеглину на голову з даху! Готуйте все заздалегідь, потихеньку, краплинками. Не одразу: «Тату, мені потрібна електрогітара!» А раніше, місяця за два, почніть знайо­мити батька із тонкощами вашого захоплення. Доведіть, що це все «по-серйозному». Це стосується не тільки музики.

Не вимагайте крокодила, почніть з міні-акваріума.

9. Не вимагайте самостійності — виявляйте її. Як вам можуть довірити вирушити у подорож, якщо ви вдома «забуваєте» засте­лити ліжко і не вмієте приготувати навіть яєшню? Як вас можуть відпустити на вечірку до 23.00, якщо ви не в змозі вчасно прийти зі школи?

Доведіть справами, що ви — доросла, достойна довіри людина. Тримайте своє слово. Домовтесь: «Буду о 9.00», прийдіть за дві хви­лини до дев'ятої,— мама буде щаслива. Візьміть на себе частину до­машніх обов'язків добровільно. Спробуйте підробити щоб придбати модний одяг, замість того, щоб вимагати його від батьків.

Якщо людина поводиться як доросла, до неї і ставляться від­повідно.

Дорогі друзі!

Спробуйте застосувати ці дев'ять заповідей на практиці.

Не мине й півроку, як замість звичного: «Я вже втомилась від твоїх вибриків! Це горе, а не дитина!» — ви почуєте: «Ні, ні, у мене немає жодних проблем з моїм чадом. У нас повне взаєморозуміння! У мене золота дитина!»

Найважливіша особливість підліткового віку — формування моральної свідомості. Залежно від того, який досвід здобуває під­літок, яку моральну діяльність він виконує, буде формуватись осо­бистість. У підлітків формується самосвідомість, потреба усвідом­лювати себе як особистість, виникає інтерес до себе, своєї внутріш­ньої діяльності, для того щоб знайти своє місце в житті.

Пам'ятка для батьків

1. Тільки разом у співпраці зі школою та громадськістю можна добитися бажаних результатів у вихованні й навчанні ваших дітей.

2. Обов’язково постійно цікавтесь розвитком, навчанням і поведінкою ваших дітей. Для цього відвідуйте заняття, батьківські збори, зустрічайтесь із класним керівником і вчителями школи.

3. Щоденно цікавтесь навчанням дитини. Радійте її успіхам, допомагайте узагальнювати, співставляти, аналізувати вивчене, прочитане, побачене. Не дратуйтесь через кожну невдачу, що спіткає дитину, не карайте й не ображайте її гідності, а допоможіть зрозуміти й усвідомити помилки, недоробки, загартуйте її силу волі своєю допомогою й розумінням.

4. Привчайте дитину до самонавчання й самоконтролю у виконанні домашніх завдань і обов’язків. Надавайте розумну допомогу в їхньому виконанні. Важливо викликати інтерес до навчання, але не муштрою й силою, а добрим словом, підтримкою, порадою, терпінням і ласкою.

5. Сприяйте тому, щоб дитина сформувала в собі активну життєву позицію: брала участь у всіх класних, шкільних заходах, концертах, щоб не боялася декламувати, співати, танцювати, виконувала б сумлінно шкільні доручення. Для цього необхідно бути в курсі шкільного життя, цікавитися планами дитини щоденно, допомагати готуватися до уроків, підтримувати в дитині впевненість і сміливість.

Як оцінити батьками шкільні успіхи своїх дітей

Правило 1: заспокойтеся. Сконцентруйте свою увагу на диханні: один, два,... десять... Відчуйте спокій, рівновагу. А тепер можна починати розмову, а може... допомогти розібратися у складній теоремі, а може... Пам'ятайте, що спілкування в люті, роздратуванні - все одно що включити в автомобілі "газ" і натиснути на гальма.
Правило 2: не поспішайте. Старий, вічний педагогічний гріх. Ми очікуємо від дитини все і зараз. Ми вимагаємо негайних успіхів, іноді не отримуємо їх, але при цьому не уявляємо, ж нашкодили. Нам потрібно, щоб дитина вчилася сьогодні добре, ми примушуємо її - вона вчиться, але стає зубрилкою й не навидить учіння, школу, а може й ...вас.
Правило 3 : безумовна любов. Ви любите свою дитину, незважаючи на її успіхи в школі. Вона відчуває вашу любов, і це допомагає Ш бути впевненою в собі, подолати невдачі. А як же ставитися до невдач?..вони вас засмучують...та й годі.
Правило 4 :не бийте лежачого. Двійка, а для когось і четвірка - достатнє покарання, тому недоцільно двічі карати за одні й ті ж помилки. Дитина очікує від батьків не докорів, а спокійної допомоги.
Правило 5 : щоб позбавити дитину недоліків, намагайтеся вибрати один - той, якого ви хочете позбавитися найбільше, і говоріть тільки про нього.
Правило 6 : вибирайте найголовніше, порадьтеся із дитиною, почніть з ліквідації шкільних труднощів, найзначущіх для неї самої. Але якщо вас обох турбує, наприклад, швидкість читання, не вимагайте одночасно й виразності, і переказу.
Правило 7 - головне: хваліть - виконавця, критикуйте - виконання. Дитина схильна будь-яку оцінку сприймати глобально, вважати , що оцінюють всю її особистість. Вам під силу допомогти відокремити оцінку особистості від оцінки її роботи.
Правило 8 - найважче: оцінка має порівнювати сьогоднішні успіхи дитини з її вчорашніми, а не тільки з державними нормами оцінювання та неуспіхами сусідського Івана
Правило 9 : не скупіться на похвалу, будуючи стосунки із своєю дитиною, не орієнтуйтеся тільки на шкільні оцінки. Нема такого двієчника, якого нема за що похвалити.
Правило 10: визначне в морі помилок острівок успіху, на якому зможе втриматися, вкорінюватися дитяча віра в себе і в успіх навчальних зусиль. Оцінювати дитячу працю слід досить індивідуально, тактовно. Саме за такої оцінки в дитини нема ні ілюзії повного успіху, ні відчуття повної невдачі.


Адміністрація школи звертається до батьків з проханням придбати до нового навчального року, а потім постійно контролювати виконання учнями вимог щодо зовнішнього вигляду. Ці вимоги відповідають державній політиці України з цього питання. Крім того, дані вимоги допомагають створенню плідної академічної атмосфери, зміцненню організаційної культури, покращенню дисципліни, зменшенню рівня соціальної напруги серед учнівської молоді та зменшують відповідні видатки батьків.

Щоденний одяг для занять (хлопці): діловий костюм (піджак або жилет, брюки) темного кольору, гольф або сорочка, краватка.

Щоденний одяг для занять (дівчата): діловий костюм (піджак або жилет, спідниця чи сарафан) темного кольору, гольф або блузка, стрічка або заколка для довгого волосся.

Учням у школі категорично забороняється:
  • Запізнюватися на уроки.
  • Пропускати уроки без поважних причин.
  • Порушувати поведінку на уроках та перервах.
  • Використовувати на території школи значки політичних партій та релігійних конфесій
  • Вживати нецензурні слова.
  • Курити, приносити з собою та вживати алкогольні та слабоалкогольні напої, наркотичні засоби

Інформація для батьків, діти яких йдуть у 1-й клас

Початок навчання дитини у 1-му класі – це дуже відповідальний і досить складний період у її житті.

Адже дуже багато змін відбудеться у житті дитини: з'являться нові знайомства, як з однолітками, так і з дорослими; нові взаємовідносини; нові обов'язки. Зміниться вид діяльності: зараз основною діяльністю Вашого малюка є гра, з приходом до школи основною діяльністю стане навчання.

Зміниться соціальна позиція дитини: ще сьогодні Ваш малюк є простою дитиною, а завтра – стане учнем з певними обов'язками.

Основною діяльністю дитини стане навчання, яке потребує неабияких зусиль з боку дитини, певних знань, а також певних вмінь та навичок. Все життя буде підпорядковуватись навчанню , школі, шкільним справам.

Безумовно, легше пристосуватись до тих змін у житті, які пов'язані з початком навчання у школі і успішніше себе реалізувати зможе та дитина, яка готова до шкільного навчання.

У психології виділяють таке поняття, як «готовність дитини до навчання». Що означає це поняття, з чого воно складається, чим визначається?

Загалом поняття «готовності дитини до школи» розглядається, як комплексне, багатогранне, яке охоплює всі сфери життя та діяльності майбутнього першокласника.

Необхідно одразу розділити поняття педагогічної та психологічної готовності до школи.

Під педагогічною готовністю, як правило, мається на увазі уміння читати, рахувати та писати. Однак сама по собі наявність лише цих вмінь та навичок не є гарантом того, що дитина буде навчатись успішно.

Психологічна готовність до навчання у школі включає такі компоненти:

  1. фізіологічна готовність;
  2. інтелектуальна (пізнавальна) готовність;
  3. емоційно-вольова готовність;
  4. соціальна готовність;
  5. мотиваційна готовність.

Фізіологічна готовність означає достатній рівень дозрівання організму дитини, стан її здоров'я. Зрозуміло, що здорові діти краще пристосуються до змін, пов'язаних з початком навчання.

Інтелектуальна (пізнавальна) готовність пов'язана із відповідним рівнем розвитку пізнавальної сфери дитини, тобто тих процесів, завдяки яким дитина пізнає навколишній світ: мислення, увага, пам'ять, сприймання, уява.

Мислення є найважливішою функцією мозку людини. Будь-який вид діяльності не може обійтися без мислення. А особливо – навчання.

На момент початку навчання у школі дитина має володіти певним запасом знань про навколишній світ, про себе, про природу, про інших людей, про стосунки між людьми. Наприклад, дитина має знати: своє ім'я, прізвище, основні кольори, основні геометричні фігури (трикутник, прямокутник, коло) . Володіти поняттям «більший»- «менший», «вищий»-«нижчий», «ширший»-«вужчий». Бажано, щоб дитина орієнтувалась у просторі (знала де права рука, розуміла поняття «під», «над», «біля», «між»).

Дитина має вміти аналізувати, встановлювати з’вязки, порівнювати, аналізувати, узагальнювати, визначати головні і другорядні ознаки предметів та явищ.

Увага є ще одною складовою інтелектуальної готовності. Чим вищий рівень уваги, тим вища ефективність навчання. Навчання ставить перед дитиною нові завдання, несхожі на ті, які вона звикла виконувати під час гри. Навчальні завдання, на відміну від ігрових, містять більше нової інформації, а процес виконання навчальних завдань вимагає більшого зосередження. А для цього бажано тренувати здатність малюка бути уважним, наприклад, за допомогою ігор і спеціальних вправ.

Безумовно, легше буде навчатись тій дитині, у якої гарно розвинута пам’ять.

Дуже бажаним для успішного навчання є вміння дитини відповідати на запитання, уміти висловлювати свої думки. Передумовою цих вмінь є достатній словниковий запас дитини. Достатній розвиток мовлення є ще одною складовою інтелектуальної готовності дитини до навчання.

Достатній розвиток м’язів руки, вміння виконувати пальчиками дрібні дії (наприклад, нанизувати намистинки) буде запорукою того, що дитина легко навчиться писати.

Якщо Ви хочете, щоб Ваш малюк добре навчався, із радістю відвідував школу – допоможіть йому. Читайте малюку книжки: казки, вірші, оповідання. Після того, як казка прочитана, попросіть, щоб малюк переказав прочитане.

Розвивати мислення, увагу, пам’ять, дрібну моторику, розширювати словниковий запас можна і під час спеціальних ігрових занять із малюком (саме гра перетворює нудне навчання на яскраву, цікаву пригоду), і під час щоденного побутового спілкування. Наприклад, коли Ви гуляєте з малюком, розказуйте йому про те, яка зараз пора року, що відбувається у природі; якого кольору проїхала машина; яке дерево вище, а яке нижче. Розказуйте різні відомості про навколишній світ. Розширювати словниковий запас малюка можна за допомогою гри «Хто більше?»: загадайте якийсь предмет, чи явище, і називайте його ознаки: хто більше назве? Наприклад: «сніг» - білий, холодний, блискучий, іскристий, м’який, ранній, несподіваний, глибокий, дрібний, пухнастий, лапатий і т. д.

Щоб розвинути дрібні м’язи руки, надавайте малюку можливість ліпити, малювати, розфарбовувати розмальовки; вирізати чи виривати пальчиками обведені фігурки. Створюйте разом з дитиною різні фігурки із паличок (можна використовувати навіть сірники – тільки обов’язково під Вашим наглядом). Нехай малюк складе таку саму фігурку, яку склали Ви, спочатку дивлячись на неї (так буде розвиватись сприймання, вміння орієнтуватись на зразок), а потім по-пам’яті (щоб розвивалась пам’ять, Ваші фігурки із сірників спочатку мають бути дуже простими, поступово їх потрібно ускладнювати).

Зараз у книжкових магазинах, на базарах, у кіосках можна придбати велику кількість книжок по розвитку мислення, пам’яті, уваги, сприймання, по підготовці дитини до навчання у школі.

А щоб Ваші ігри з малюком Були успішними, дотримуйтесь важливого правила: під час гри забудьте про те, що Ви авторитетні і всезнаючі мама, тато, бабуся чи дідусь, а перенесіться у власне дитинство і станьте, хоч ненадовго, знову дитиною – будьте для малюка рівноправним партнером у грі, який також може сумніватись, сумувати і щиро радіти із своїх результатів.

Не менш важливою, ніж інтелектуальна готовність, є емоційно-вольова готовність дитини до навчання. Ця складова включає достатній розвиток волі, послаблення імпульсивних реакцій, вміння керувати своїми емоціями (наприклад, слухати, не перебиваючи). Емоційно-вольова готовність вважається сформованою, якщо дитина вміє ставити мету, докладати зусиль для реалізації мети, долати перешкоди, виконувати не цікаву, але корисну роботу.

Чи має Ваш малюк прості, але постійні доручення (наприклад поливати квіти)? Чи прибирає за собою іграшки? Чи застеляє свою постіль (нехай і з Вашою допомогою)? Чи не перебиває Вас під час розмови? Чи має терпіння?

Давши відповідь на ці прості запитання, ви дізнаєтесь, чи сформована у малюка емоційно-вольова готовність.

Наступний компонент – соціальна готовність. Вона містить у собі сформованість у дитині якостей, завдяки яким вона може спілкуватися з іншими дітьми, з вчителькою. Це і бажання спілкуватися, і вміння встановлювати взаємовідносини з однолітками і дорослими; уміння поступатись, підкорятись інтересам дитячої групи, класу; повага до бажань інших людей.

Взагалі, дитина поводить себе з іншими дітьми у школі так, як бачить це і чує вдома. Тобто дитина у своїх взаємовідносинах з іншими дітьми є дзеркалом того, які взаємовідносини панують у сім'ї. Саме у родині дитина отримує перші зразки спілкування. Якщо дитина вдома є свідком неповаги членів сім’ї один до одного, сварок, бійок, то вона вважає таку поведінку нормальною і сама починає так поводити себе в школі.

Мотиваційна готовність сформована, якщо у дитини є бажання ходити до школи, є прагнення здобувати знання, дізнаватись нове, цікаве, виконувати нову соціальну роль – роль школяра.

І тут багато що залежить від Вас, шановні батьки. Не залякуйте малюка школою, фразами подібними до такої: «Ось підеш у школу – там тобі покажуть!»

Налаштовуйте малюка на школу позитивно: «У школі буде цікаво, радісно, ти дізнаєшся багато нового і корисного».

Бажаємо Вам, щоб початок навчання малюка в школі став приємною подією в житті всієї родини .

Поради батькам п'ятикласників

1. Якщо Вас щось турбує в поведінці дитини, якомога швидше зустріньтеся і обговоріть це із класним керівником, шкільним психологом.

2. Якщо в родині відбулися події, що вплинули на психологічний стан дитини, повідомте про це класного керівника. Саме зміни в сімейному житті часто пояснюють раптові зміни в поведінці дітей.

3. Цікавтеся шкільними справами, обговорюйте складні ситуації, разом шукайте вихід із конфліктів.

4. Допоможіть дитині вивчити імена нових учителів, запропонуйте описати їх, виділити якісь особливі риси.

5. Порадьте дитині в складних ситуаціях звертатися за порадою до класного керівника, шкільного психолога.

6. Привчайте дитину до самостійності поступово: вона має сама збирати портфель, телефонувати однокласникам і питати про уроки тощо. Не слід відразу послаблювати контроль за навчальною діяльністю, якщо в період навчання в початковій школі вона звикла до контролю з вашого боку.

7. Основними помічниками у складних ситуаціях є терпіння, увага, розуміння.

8. Не обмежуйте свій інтерес звичайним питанням типу: «Як пройшов твій день у школі?». Кожного тижня вибирайте час, вільний від домашніх справ, і уважно розмовляйте з дитиною про школу. Запам'ятовуйте окремі імена, події та деталі, про які дитина вам повідомляє, використовуйте їх надалі для того, щоб починати подібні розмови про школу.

Не пов'язуйте оцінки за успішність дитини зі своєю системою покарань і заохочень.

9. Ваша дитина має оцінювати свою гарну успішність як нагороду, а неуспішність - як покарання. Якщо у дитини навчання йде добре, проявляйте частіше свою радість. Висловлюйте заклопотаність, якщо у дитини не все добре в школі. Постарайтеся наскільки можливо, не встановлювати покарань і заохочень вони можуть привести до емоційних проблем.

10. Допомагайте дитині виконувати домашні завдання, але не робіть їх самі. Продемонструйте інтерес до цих завдань. Якщо дитина звертається до вас з питаннями, пов'язаними з домашніми завданнями, допоможіть їй знайти відповіді самостійно, а не підказуйте їх. Допоможіть дитині відчути інтерес до того, що викладають у школі.

11. З'ясуйте, що взагалі цікавить вашу дитину, а потім встановіть зв'язок між його інтересами і предметами, що вивчаються в школі. Наприклад, любов дитини до фільмів можна перетворити на прагнення читати книги, подарувавши книгу, по якій поставлений фільм. Шукайте будь-які можливості, щоб дитина могла застосувати свої знання, отримані в школі, в домашній діяльності. Наприклад, доручіть їй розрахувати необхідну кількість продуктів для приготування їжі або необхідну кількість фарби, щоб пофарбувати певну поверхню.

12. Особливі зусилля прикладайте для того, щоб підтримати спокійну та стабільну атмосферу в домі, коли в житті дитини відбуваються зміни. Намагайтеся уникнути великих змін чи порушень в домашній атмосфері. Спокій домашнього життя допоможе дитині більш ефективно вирішувати проблеми в школі.

Десять правил виховання дитини!!!

  1. ЛЮБИ СВОЮ ДИТИНУ! Радій, що вона є, сприймай її такою, яка вона є, не ображай її, не принижуй, не підривай її впевненості в собі, не карай несправедливо, не відмовляй у своїй довірі, дай дитині привід любити тебе.
  2. ОБЕРІГАЙ СВОЮ ДИТИНУ! Захищай її від фізичних та моральних небезпек навіть тоді, коли доводигься поступатися власними інтересами чи навіть ризикувати власним життям.
  3. БУДЬ ГАРНИМ ПРИКЛАДОМ ДЛЯ СВОЄЇ ДИТИНИ! Прищепи Їй повагу до традиційних цінностей, сам живи у злагоді з ними, стався до дитини з почуттям відповідальності. Дитині потрібна дружна родина, в якій шанують і люблять старих, підтримують щирі сгосунки з ріднею та друзями. Дитина повинна жити в такій сім’ї, де панує правда, чесність, скромність та гармонія.
  4. ПОГРАЙСЯ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Знайди для неї час, розмовляй із нею, грайся, як це їй подобається, сприймай її забави серйозно. Ознайомся зі світом її уявлень.
  5. ПРАЦЮЙ РАЗОМ 3І СВОЄЮ ДИТИНОЮ! Допомагай дитині, коли вона хоче взяти участь у роботі. Коли дитина вже підростає, привчай її бути учасником усіх господарських справ. Під час дозвілля та канікул дитина повинна теж підтримувати активну діяльність як у школі так і вдома.
  6. ДОЗВОЛЬ ДИТИНІ НАБУТИ ЖИТТЄВОГО ДОСВІДУ. Дитина визнає лише той досвід, який вона впізнала особисто. Твоя власна досвідченість часто буває зайвою для твоєї дитини. Дай їй можливість нагромадити власний досвід, навіть коли це пов’язано з певним ризиком. Дитина, що її надміру оберігають, дитина, застрахована ві будь-якої небезпеки, часом стає соціальним інвалідом.
  7. ПОКАЖИ ДИТИНІ ПЕРЕВАГУ НА МЕЖІ ЛЮДСЬКОЇ СВОБОДИ! Батьки повинні розкрити перед дитиною чудові можливості розвитку та утвердження людської особистості відповідно до особистостей кожного. Водночаз дитині слід показати, що будь-яка людина має визнавати й дотримуватися певних меж в своїх вчинках як у родині, так і в колективі, в суспільстві; додержуватися законів і правил співжиття.
  8. ПРИВЧАЙ ДИТИНУ БУТИ СЛУХНЯНОЮ ! Батьки зобов’язані слідкувати за поведінкою дитини, скеровувати її так, щоб її вчинки не задавали прикрощів ні їй самій, ні іншим.
  9. СПОДІВАЙСЯ ВІД ДИТИНИ ЛИШЕ ТАКОЇ ДУМКИ ЧИ ОЦІНКИ, НА ЯКУ ЗДАТНА ВІДПОВІДНО ДО СТУПЕНЯ ЗРІЛОСТІ ТА ДОСВІДУ! Дитині потрібно час, щоб навчитися орієнтуватися в цьому складному світі. Допомагай їй, як тільки можеш, вимагай від неї власної думки або самостійного висновку лише в тому разі, коли вона здатна на це відповідно до ступеня свого розвитку та набутого досвіду.
  10. ДАЙ ДИТИНІ МОЖЛИВІСТЬ ДІСТАТИ ТАКІ ВРАЖЕННЯ, ЩО ЗГОДОМ МАТИМУТЬ ЦІННІСТЬ СПОГАДІВ!Дитина "живиться" так само, як і дорослі враженнями. Вони дають їй можливість ознайомитися з життям інших людей та з навколишнім світом.

  • Якщо дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти.
  • Якщо дитина живе у ворожості, вона вчиться агресивності.
  • Якщо дитину висміюють , вона стає замкнутою.
  • Якщо дитина росте у докорах, вона вчитъся жити з почуттям вини.
  • Якщо дитина живе в терпимості, вона вчиться сприймати інших людей.
  • Якщо дитину заохочують, вона вчиться вірити в себе.
  • Якщо дитину хвалять, вона вчиться бути вдячною.
  • Якщо дитина росте серед чесності, вона вчиться бути справедливою.
  • Коли дитина живе у безпеці, вона вчиться вірити в людей.
  • Якщо дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе.
  • Коли дитина живе в розуміні та доброзичливості, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Шановні батьки !

Максимально сприяйте повноцінному розвиткові творчого дарування вашої дитини! Для цього дотримуйтеся таких правил взаємин з дитиною в родині:

1. Будьте поблажливими зі своєю дитиною. Варто знайти «золоту середину» в інтенсивності заохочення-покарання, захоплення-несхвалення.
2. Демонструйте свою незалежність. Дитина повинна зрозуміти, що самостійність і незалежність – великий приз, що присуджується самим наполегливим, працездатним і сміливим особистостям. Бути лідером, чи просто відрізнятися від інших – це чудово!
3. Не бійтеся подорожувати і змінювати обстановку. Нові враження і знайомства вчать не боятися новизни і невизначеності.
4. Воля вибору вчинків і рухів. Дозвольте дітям ризикувати і заряджатися при цьому корисною порцією адреналіну.
5. Забудьте слово «НІ». Максимально заохочуйте будь-яке рішення вашої дитини. Якщо їй призначено помилитися, то нехай вона дійсно це переживе й усвідомить свою помилку, виносячи з цієї ситуації певний позитивний досвід.
6. Будьте оптимістом. Навчіть дитину навіть у самих неприємних подіях або явищах бачити щось гарне і корисне.
7. Забезпечте вашу дитину великою кількістю матеріалів для творчості (пластиліном, папером, клеєм, фарбами, старими непотрібними речами і т.п.). Це допоможе розвинути в неї евристичне та інтуїтивне мислення.
8.Створюйте дитині ситуації, що кидають їй виклик. Це буде стимулювати її мислення, навчить шукати оптимальне рішення в екстремальних ситуаціях, відстоювати свою точку зору, розумно аргументуючи її.
9. Заохочуйте гіперактивність вашої дитини. Багато сильних світу цього в дитинстві були дуже активними. Навчіться не карати дитину за надлишок енергії, не гальмувати її пориви, а розумно керувати ними.10. Мрійте, фантазуйте і дійте разом із вашою дитиною. Пам’ятайте, що всі дорослі винаходи родом із дитячих фантазій.
Кiлькiсть переглядiв: 258

Коментарi